GRACERS FB pixel

Збитки: теорія та практика встановлення розміру та доведення наявності

Збитки: теорія та практика встановлення розміру та доведення наявності

Компенсування майнової шкоди, що спричинена протиправним діянням – злочином, має вагоме значення для усунення несприятливого наслідку самого злочину та відновлення порушених прав осіб, чиї права порушені (як фізичних осіб, так і підприємств, установ, організацій). У зв'язку з цим, особи, яким протиправним діянням – злочином, заподіяно майнову шкоду, вправі отримати компенсацію на відшкодування спричиненої шкоди.

Диспозиція статті 55 КПК України, визначає три різновиди шкоди, яка компенсується потерпілому, а саме виділяє:

  • моральну;
  • фізичну;
  • майнову.

Важливим є те, що юридичній особі компенсується лише завдана кримінальним правопорушенням майнова шкода. 

У правовій доктрині кримінального права, виділяють поняття «шкода» та «збитки». В свою чергу, під поняттям шкоди розуміють будь-яке знецінення охоронюваного законом блага та розділяють на майнову та немайнову шкоду, тобто моральну. Збитки ж – оцінка шкоди в грошовому вимірі, яка відшкодовується потерпілій особі, якщо неможливо відшкодувати в натурі.

Якщо проаналізувати положення Кримінального процесуального кодексу України, під шкодою у кримінальному процесі розуміють втрати, яких зазнають особи, у результаті вчинення злочину, та/або шкода, що завдається здоров'ю потерпілої особи, діловій репутації внаслідок протиправного діяння.     

Пропоную Вашій увазі розглянути питання щодо практики встановлення та доведення наявності збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Перш ніж розглянемо дане питання, надано визначення поняттю «збитки».

Зокрема, Кримінальний кодекс України не містить визначення поняття «збитки», однак даний термін розкрито в Цивільному кодексі України.  Так, відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, які особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, яка завдала збитки, у зв'язку з вчиненням кримінально-протиправного діяння, може відшкодувати їх потерпілій особі добровільно на будь-якій стадії кримінального провадження. Якщо ж особа, відмовляється відшкодувати завдані збитки, то потерпіла особа вправі заявити цивільний позов про примусове стягнення збитку, завданого злочином.

При цьому, такий позов може бути заявлено як в рамках кримінального провадження так і в рамках цивільного судочинства. 

Норма статті 91 КПК України визначає, що поміж інших обставин, які необхідно доказувати є вид та розмір шкоди, що завдана кримінально-протиправним діянням. Дана умова має вагоме кримінальне процесуальне значення. Крім того, в обвинувальному акті, що скеровується до суду також обов'язково зазначається інформація про розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Для того, щоб відшкодувати збитки, перш за все необхідно встановити їх розмір. Так, в деяких випадках в рамках кримінального провадження задля визначення величини завданого збитку не обов'язково необхідні науково-технічні чи інші особливі знання, достатнім буде загальновідома та доступна для всіх обізнаність задля оцінення відомостей, які отриманні шляхом альтернативних джерел доказування, окрім експертизи, зокрема, щодо назви викраденого майна, а також його ціни (наприклад, вартість викраденого майна безпосередньо з торгового приміщення (без врахування ПДВ) чи виконання звичайного арифметичного розрахунку (стосовно ціни збитку у гривні при викраденні  акцій, в яких є грошовий еквівалент, та грошових активів інших держав).

Однак, є випадки в яких органи досудового розслідування зобов'язані призначити експертизу для встановлення величини завданих злочином грошових збитків, зокрема, коли особа, яка постраждала від протиправного діяння немає змоги підтвердити завдання матеріальних збитків документально, а також коли завдано немайнову шкоду, шкоду середовищу, тощо.

Так, п. 6 ст. 242 КПК України передбачено обов`язкове призначення експертизи в рамках кримінального провадження з розслідування кримінальних правопорушень, що мають матеріальний склад злочину, тобто наявні суспільно-небезпечні наслідки, що можливо обчислити у виді збитків або шкоди довкіллю. При цьому слід враховувати, що для злочинів, про які йдеться, розмір матеріальних збитків є кваліфікаційною ознакою, відповідно до якої визначають тяжкість суспільно-протиправного діяння та призначають відповідне покарання.

Зокрема, постановою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.01.2019 року, частково задоволено касаційну скаргу засудженого за вчинення злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України (категорія злочину проти довкілля, а саме: незаконна порубка дерев, що заподіяла істотну шкоду), та направлено справу на новий розгляд в суд апеляційної інстанції. Задовольняючи  касаційну скаргу, ВС виходив з того, що в рамках цієї справи експертиза для визначення збитків, що завдані довкіллю не була проведена, а суд першої інстанції обґрунтував свій висновок стосовно наявності істотної шкоди, лише на підставі розрахунку Державної екологічної інспекції,  тоді як наявність шкоди довкіллю та її розмір має бути доведена  у встановленому законом порядку, а саме на підставі висновку експертна (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80037139).

Тобто, не були виконані вимоги ст. 91 КПК України, яка як вище було зазначено, визначає, що поміж інших обставин, які необхідно доказувати є вид та розмір шкоди, що завдана кримінально-протиправним діянням. 

Заслуговує на увагу також, рішення суду першої інстанції, яке залишилось без змін в суді апеляційної інстанції та касаційної інстанції, за яким особу було виправдано, у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Так, стороною обвинувачення дії особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 364 КК , а саме: зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди.

Зокрема, одним з елементів об`єктивної сторони зловживання владою або службовими становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (матеріальні збитки).

Однак,  в рамках даного кримінального провадження відносно особи були відсутні докази, що підтверджують спричинення його діями матеріальних збитків. В сою чергу, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України є злочином з матеріальним складом та передбачає наявність документально підтверджених збитків, а тому особу було виправдано (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93928501).

Наостанок варто зазначити, що визначення розміру завданих збитків є важливим етапом на стадії досудового розслідування, адже від встановлення розміру збитків залежить правильна кваліфікація протиправного діяння (у випадку, якщо розмір завданої шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуюча ознака), всебічність досудового розслідування, тощо та запорука захисту потерпілої особи на відновлення свого порушеного права, шляхом права вимагати відшкодування таких збитків в повному обсязі. 

 

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Усі новини