Сімейне право

Сімейні спори відрізняються від інших правовідносин тим, що мають відношення майже до кожного з нас. Сімейний спір це не лише про юридичні моменти, це, як правило, про цінності та мораль. Неважливо яке питання підлягає розгляду: розлучення, підписання шлюбного договору, розподіл майна в шлюбі чи після розлучення, визначення порядку спілкування з дітьми, стягнення аліментів.

Адвокат по сімейним справам, окрім надання юридичних послуг, повинен бути ще й психологом, адже будь-який сімейний спір - це емоції та переживання клієнта.

Сімейний адвокат - це юрист, який добре розуміється на сімейному законодавстві, має право займатися адвокатською діяльністю, має значний досвід в категорії сімейних справ.

Саме сімейні спори є одними з найпоширеніших справ в цивільному праві. Фахівці в даній категорії можуть назвати себе по-різному: сімейні адвокати, юристи по сімейних справах, адвокати сімейних справ тощо. Однак, суть від того не змінюється. Це люди, які здатні допомогти  вирішити будь-які проблеми, що виникають в сімейних справах.

Якщо у вашому житті трапилась ситуація, яка потребує допомоги сімейного адвоката:

• розлучення
• складання та підписання шлюбного (договору) контракту
• поділ майна подружжя
• стягнення аліментів
• визначення місця проживання дітей
• виїзд дітей за кордон без згоди одного із батьків

Одразу звертайтеся за консультацією до адвоката по сімейним справам, адже саме сімейний адвокат не тільки роз’яснить ваші права, а й допоможе вийти найкраще з ситуації, що сталася.

Розірвання шлюбу, відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу підлягає державній реєстрації та є актом цивільного стану, який вноситься до Державного реєстру актів цивільного стану. Існує декілька способів розірвати шлюб. Вибір залежить від декількох обставин: наявність дітей, згода між подружжям щодо розірвання шлюбу, спір між подружжям про те, хто буде піклуватись про дитину, спір щодо спільного майна.

Подружжя, яке не має дітей, має право подати до Відділу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву, то її, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Строк розгляду такої заяви - 1 місяць (ст. 6 Сімейного кодексу).

Один з подружжя може подати до суду позов про розірвання шлюбу.

Подружжя, яке має дітей, може подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із батьків будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Такий договір має бути нотаріально посвідчений.

Позов до суду не можна подавати під час вагітності дружини або одного року після народження дитини. Однак, виключення становлять випадки, коли один із подружжя має кримінальне правопорушення щодо другого з подружжя або дитини, або якщо батьківство буде визнане іншою особою.

Стягнення аліментів.

Згідно чинного законодавства, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Навіть якщо дитина досягла повнолітня, але продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати її до досягнення нею 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Обов'язок сплачувати аліменти виникає у батьків з обов'язку утримувати дітей і не пов'язаний із розірванням шлюбу.

Якщо батько/матір записані у свідоцтві про народження дитини, то право на аліменти виникає автоматично, незалежно від того, чи перебувають батьки у шлюбі, як на момент народження дитини, так і після її народження.

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Поділ спільного майна.

Поділ спільного майна подружжя може здійснюватися як під час існування шлюбу, так і у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу у добровільному або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.

Якщо ж між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий, в такому випадку вам допоможе адвокат з розлучень.

Поділ майна в такому випадку здійснюється в наступному порядку:

Суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно і, та здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. Суд, при визначенні розміру часток кожного з подружжя виходить з того, що відповідно до чинного законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними. Це правило є незмінним і в тому випадку, коли один із подружжя не мав з поважних причин самостійного заробітку. Такими поважними причинами можуть бути визнані судом навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо.

Однак, в законодавстві встановлено два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на спільне майно. Відповідно, судом може бути збільшено або ж зменшено частку одного з подружжя. Такий розвиток подій можливий, зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Також суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

До майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, та не підлягає поділу, належить:

• майно, яке набуте до шлюбу;
• подароване або успадковане майно;
• майно, що набуте в шлюбі, але за особисті кошти;
• житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації;
• земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки.

При цьому, майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності, укладеним при реєстрації шлюбу договором або визнано такою судом з тих підстав, що за час шлюбу цінність цього майна істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових витрат другого з подружжя. Наприклад, було здійснено ремонт будинку, що був придбаний до шлюбу.

Шлюбний договір.

Чинним законодавством України встановлено, що шлюбний договір може бути укладено між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Шлюбний договір може укладатися тільки між особами, які вже подали заяву про реєстрацію шлюбу (на підтвердження цього нотаріусу подається довідка з органу реєстрації цивільного стану з інформацією про призначення реєстрації шлюбу на відповідну дату), або між особами, які вже перебувають у зареєстрованому шлюбі (на підтвердження чого нотаріусу подається свідоцтво про реєстрацію шлюбу).

Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договірукладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Разом з тим, з моменту розірвання шлюбу особи втрачають право на укладення шлюбного договору.

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному зподружжянерухомемайно та інше майно,право на яке підлягає державній реєстрації.

Звернувшись до команди GRACERS ви отримаєте не лише відповіді на всі ваші юридичні питання а і гарантію делікатного відношення до вашої проблеми. Наша компанія забезпечить кваліфіковану юридичну допомогу та оптимальне вирішення проблеми. Ми гарантуємо конфіденційність та порядність наших юристів.

Також, у вас є можливість звернутися до наших юристів онлайн.