GRACERS FB pixel

Застосування концепції очищення плодів отруєного дерева в українському судочинстві

Застосування концепції очищення плодів отруєного дерева в українському судочинстві

Ключова умова перемоги в суді

Щоб перемогти у футбольному матчі – потрібно забити на один гол більше ніж опонент. Щоб здобути перемогу в автоперегонах – потрібо приїхати до фінішу швидше, ніж суперники. Щоб перемогти у художній гімнастиці – потрібно набрати більшу кількість очок за виступ, ніж інші учасники.

А яка ключова умова перемоги в суді, виконавшу яку, рішення суду обов'язково буде на вашу користь?

На жаль та на щастя, перемога у судовій справі має комплексний характер та залежить від ряду факторів: ваша (сильна, або слабка) початкова позиція, процесуально грамотно підготовлені документи по суті справи та з процесуальних питань, своєчасно без пропуску строків подані відповідні заяви чи клопотання, правильно обрана стратегія й тактика, переконливість і харизма адвоката, а також ряд інших критеріїв.

Проте, найбільш загальною умовою, яку необхідно виконати, щоб перемогти свого процесуального опонента в суді, - це надати докази, що є більш переконливими, ніж докази протилежної сторони.

Критерій «переконливості» залежить від різновиду судового процесу та так званої «предметної підсудності (юрисдикції)», в якому ви берете участь.

Так, у кримінальному провадженні на стадії судового розгляду справи, сторона обвинувачення повинна поза розумним сумнівом довести, що обвинувачений дійсно вчинив відповідний злочин. Для цього надають докази, які за змістом та кількістю підтверджують, що дійсно мало місце вчинення злочину та жодних доказів, що ставили б під сумнів наведені доводи стороною обвинувачення – відсутні.

У цивільному й адміністративному процесах кожна строна повинна надати таку кількість доказів, щоб переконати суд у наявності тієї чи іншої обставини, на яку вона посилається.

Натомість у господарському процесі недостатньо просто підтвердити наявні обставини, а необхідно, щоб надані на підтвердження такої обставини докази були більш переконливими, ніж докази, надані на її спростування.

Проте, навіть маючи в своєму арсеналі необхідні докази, які відповідають усім вимогам щодо належності, достовірності, вірогідності/достатності та іншим критерієм, важливо, щоб відповідні докази були отримані у допустимий законодавством спосіб.

У свою чергу, якщо доказ, хоча і безапеляційно підтверджує ту чи іншу обставину і є визначальним у справі, однак отриманий з порушенням встановленого порядку отримання доказів, такий доказ буде визнано недопустимим та не буде врахований судом.

Концепція «плодів отруєного дерева»

Важливим, а інколи і визначальним, для судових, переважно, кримінальних справ стає факт визнання того чи іншого доказу недопустимим.

Так, у разі визнання, наприклад, висновку експерта недопустимим, усі подальші докази, отримані на підставі даного висновку також визнаються недопустимими та не можуть бути використані для підтвердження тих чи інших обставин.

Зазначені негативні наслідки для взаємопов'язаних доказів знайшли своє відображення у практиці Європейського Суду з прав людини, отримавши умовну назву «плоди отруйного дерева». Вподальшому цю концепцію активно почали використовувати українські суди. До прикладу, лише за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року у рішеннях вітчизняних судів «доктрина плодів отруєного дерева» згадується більше 1 тисячі разів, здебільшого у кримінальних справах, а також у справах про адміністративні правопорушення та адміністративних спорах.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/10948/17 від 11.11.2021р. зазначено, що відповідно до доктрини «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших.

Європейський Суд з прав людини під час розгляду справи «Нечипорук і Йонкало проти України» також застосовував доктрину «плодів отруйного дерева», підкресливши, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Доктрина «плодів отруйного дерева» стала звичною частиною правозастосовної судової практики в Україні, особливо під час розгляду справ у кримінальних провадженнях.

Концепція «очищення плодів отруєного дерева» та практика її застосування

Застосування доктрини «плодів отруйного дерева» стало надзвичайно популярним прийомом та інструментом серед представників сторони захисту, адже дозволяло адвокатам навіть у відверто «програшних» справах здобувати перемогу та виправдувальні вироки для своїх клієнтів за рахунок допущених процесуальних помилок органами досудового розслідування під час збору доказів.

Водночас, своєрідний революційний день для українського судочинства та правозастосовної синастав 09 вересня 2020р., коли Велика Палата Верховного суду прийняла постанову по справі № 1-27/10, у якій, посилаючись на відповідну практику Європейського Суду з прав людини, вперше для українського судочинства розглянула можливість застосування під час здійснення правосуддя концепції «очищення від бруду» «плодів отруєного дерева».

У п.п. 104-106 згадної Постанови Великої Палати Верховного суду, зазначено, що «практикаЄвропейського Суду з прав людини свідчить про можливість застосування певних винятків із загальної доктрини заборони використання «плодів отруєного дерева», наприклад, у випадку ситуації так званого «неминучого виявлення» доказів вчинення злочинного діяння (рішення у справі «Свєтіна проти Словенії» (Svetina v. Slovenia). Практика Великої Палати також підтверджує можливість використання доказів з так званого незалежного джерела, що призводить до висновків про необхідність виключення доказів, отриманих із порушенням конвенційних прав заявників, але з посиланням у судових рішеннях на інші докази вчинення кримінального правопорушення».

Таким чином, Велика Палата дала новий поштовх у сфері визнання доказів недопустими, фактично проголосивши, що отриманий на підставі недопустимого доказу новий доказ не є однозначно недопустимим, а може бути прийнятий судом до уваги та визнаний допустимим за умови, що даний доказ був би гарантовано отриманий органами досудового розслідування чи сторонами по справі у інший спосіб.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що застосуванням Постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 1-27/10 ще не набрало великої популярності та згадується лише у кількох рішеннях.

Однак відповідна правова позиція може стати своєрідним «рятівним» колом для предстаників сторони обвинувачення чи представників сторони-потерпілого у кримінальному провадженні у випадках визнання якогось із доказів недопустимим, що відтепер не є абсолютною умовою визнання інших доказів, отриманих на його основі, недопустимими.

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Усі новини