Захист бізнесу: практичні рекомендації

З найперших етапів створення бізнесу виникають комерційні й конкурентні ризики, однак із розвитком підприємницької діяльності та досягненням певних результатів з'являються ще додаткові загрози – юридичного, фінансового та іншого характеру.

На жаль, бізнес-середовище в Україні доволі специфічне, оскільки спрогнозувати дії як гравців ринку, так і контролювальних органів достеменно неможливо.

Окрім того, існують небезпеки, пов'язані з неправомірним блокуванням діяльності підприємства, численними безпідставними зверненнями опонентів до суду, отриманням підозр у порушенні податкового законодавства та навіть «замовленням» конкурентами.

У зв'язку з цим ризики для бізнесу в Україні великі, а тому захист активів, стратегія управління потенційними загрозами та належний прогресивний захист має бути невід'ємною частиною кожного підприємства.

Щоб убезпечити власну справу та створювати сприятливі умови для її розвитку, підприємцю насамперед необхідно знати, як правильно захистити свої права, та зуміти втілити ці компетентності в умовах реальних загроз, що неминуче супроводжують підприємницьку діяльність.

Успішна побудова стратегії управління ризиками та захисту бізнесу складається з таких етапів:

• виявлення наявних ризиків;
• аналіз і оцінювання виявлених ризиків;
• підбір інструментів для усунення виявлених ризиків;
• побудова стратегії мінімізації ризиків;
• імплементація розробленої стратегії;
• контроль за виконанням стратегії;
• аудит та звіт щодо виконання стратегії.

Правильно розроблена стратегія захисту бізнесу допоможе знизити небезпеку зловживань щодо вашої справи з боку недобросовісних учасників економічного ринку, а ще дасть змогу зменшити майбутні витрати на захист порушених прав.

Попри те, що на конституційному рівні закріплено, з одного боку, зобов'язання держави надавати захист конкуренції в підприємницькій діяльності, а, з іншого боку, неприпустимість підприємницької діяльності, спрямованої на монополізацію й недобросовісну конкуренцію, – проблема забезпечення захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності набула великої значимості.

Для підприємців нерідко проблемою є правильний вибір та ефективне використання й застосування передбачених законодавством інструментів захисту — тих правових засобів, за допомогою яких можна запобігти, припинити, усунути порушення прав. Щоб змусити або спонукати правопорушника припинити дії, які порушують право підприємця, або запобігти таким діям, необхідно знати положення законодавства, що регулює різні засоби захисту, і вміти їх застосовувати.

Як свідчить практика господарського судочинства, дії опонентів можуть супроводжуватися:

• поданням різних позовних заяв, клопотань, протиправних звернень щодо проведення фінансового аудиту підприємства, якому бажають нанести шкоду;
• поданням до банківських установ, клієнтом яких є підприємство, що потерпає від зазіхань;
• протиправними зверненнями безпосередньо до клієнтів підприємства з компрометаційною метою;
• низку інших дій у межах відомства господарських судів.

Статтею 5 ГПК передбачається можливість захисту прав не лише в спосіб, визначений законом або договором, але і в інший указаний у позові спосіб, який не суперечить закону та ефективно захищає право.

На сьогодні рейдерські атаки залишаються популярним методом захоплення компаній та їхнього майна. Міністерство юстиції України надало рекомендації й деякі інші роз'яснення щодо захисту бізнесу від рейдерських атак. Так, типовими помилками визначено:

• недосконалість установчих документів (статуту);
• відсутність моніторингу змін у державних реєстрах;
• відсутність упорядкованого документообігу підприємства;
• несвоєчасне звернення до органів державної влади та судів.

Мін'юст надполегливо радить представникам бізнесу особливо ретельно ставитися до оформлення установчих документів, зокрема статутів, у яких варто передбачити антирейдерські запобіжники на кшталт:

• обов'язкового нотаріального посвідчення договору про відчуження майнових прав або частки в статутному капіталі (для всіх юридичних осіб, окрім ТОВ);
• за можливості – прописати умову про те, що окремі рішення загальних зборів, скажімо, щодо зміни керівника підприємства, мають підписуватися всіма присутніми учасниками (засновниками), а не тільки головою й секретарем чи просто одноосібно головою зборів;
• визначити, що підписувати статут у новій редакції має не уповноважена особа, а учасники (засновники) товариства, які голосували за затвердження цього документу;
• прописати, що голова загальних зборів має обиратися з числа учасників (засновників) товариства.

На превеликий жаль, останнім часом необґрунтовано порушуються кримінальні провадження проти посадових осіб компанії. Кінцевою метою таких дій часто є психологічний тиск на керівництво, арешт рахунків і блокування діяльності компанії.

В умовах сьогодення в Україні кримінальні провадження проти представників бізнесу здебільшого є не чим іншим, як елементом тиску. Навіть якщо немає складу злочину, державні органи або «бізнес-партнери» можуть виявитися зацікавленими в ініціюванні відповідних кримінальних проваджень проти окремих осіб або компаній. Цілі ініціатора переслідування можуть бути різними: від одержання неправомірної вигоди до банального захоплення підприємства.

Необхідні дії в разі «замовного» кримінального переслідування:

1. Подати заяву про вчинення кримінального правопорушення.
2. Отримати статус потерпілого в кримінальному провадженні. Коли ми говоримо про практику реалізації потерпілим своїх прав, тягар доказування неправомірних дій особи, яка вчинила злочин стосовно потерпілого, повністю лягає на самого потерпілого та його представника. Тоді потерпілий перебуває в невигідному становищі, оскільки йому доводиться не лише виконувати роботу замість слідчого, а й оскаржувати слідчому судді постанови органу досудового розслідування про відмову в задоволенні клопотань, а частіше бездіяльності слідчого чи прокурора, що полягає в нерозгляді клопотань потерпілого.
3. Провести допит потерпілого, у якому викласти всі обставини справи.
4. Подавати адвокатські запити до державних органів, опонентів, інших осіб із метою збору додаткових доказів. Однак потерпілий веде боротьбу за відновлення своїх прав на два боки, адже вплив потерпілого на процес розслідування здійснюється в багатьох випадках лише через подання різних адвокатських запитів та клопотань до слідчого.
5. Зібрати інші докази, серед яких – показання свідків, висновки експертів, інші підтверджувальні документи про вчинення кримінального провадження.
6. Привернути увагу ЗМІ з метою висвітлення всіх подій та протиправної діяльності опонентів.
7. Подати скаргу до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації на незаконні реєстраційні дії.
8. Застосувати заходи забезпечення процесу кримінального провадження з метою забезпечення прозорості й результативності. Цце може бути тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна.
9. Найбільш дієвим за цих обставин буде накладення арешту на майно.

Відповідно до ст. 170 КК України, арештом майна є: тимчасове, до скасування в установленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації в підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації в юридичної особи, для забезпечення цивільного позову – стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Отже, правильно розроблена стратегія захисту бізнесу відчутно знизить ризик зловживань недобросовісними учасниками та дасть змогу зменшити неминучі – у разі недосконалої системи захисту вашого бізнесу – витрати на захист порушених прав.