GRACERS FB pixel

Арешт майна. Особливості статусу тимчасово вилученого майна

Арешт майна. Особливості статусу тимчасово вилученого майна

Тема проведення обшуку є досі актуальною, оскільки відноситься до процесуальних дій, що обмежують права як бізнесу так і громадян. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс (далі – КПК України) містить певні недоліки у нормах, що регламентують порядок та наслідки проведення обшуку, серед яких щодо невизначеності статусу майна, що було вилучене під час проведення обшуку.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, яка має містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Проте, ч. 7 ст. 236 КПК України дає право слідчому або прокурору безпосередньо під час проведення обшуку, оглядати та вилучати речі, предмети та документи, незалежно від того, чи містяться вони в ухвалі слідчого судді.

Зазначене у ч. 7 ст. 236 КПК України дає право стороні обвинувачення тлумачити вказану норму закону таким чином, що все майно, вилучене під час обшуку, є тимчасового вилученим, незалежно від того чи зазначено воно в ухвалі слідчого судді чи вилучене слідчим або прокурором на свій розсуд.

В теорії, сторона захисту може звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого в порядку ст. 303 КПК України, однак на практиці слідчі судді зазвичай не відкривають провадження за такою скаргою, оскільки на їхню думку майно, зазначене в ухвалі суду про надання дозволу на обшук, не є тимчасово вилученим.

Вказане підтверджується судовою практикою, яка співпадає з позицією сторони обвинувачення. Наприклад, ухвала Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року у справі № 991/4445/21 містить таке обґрунтування:

«Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Отже, тимчасово вилученим під час виконання ухвали про обшук майном є вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу. З аналізу зазначеної норми вбачається, що у разі, якщо вилучене під час обшуку майно було включено до переліку майна, щодо якого проводився обшук, в такому випадку такі речі та документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном, що в свою чергу не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України».

Із вищевказаного постає питання: як одна частина майна, що вилучена під час проведення обшуку являється тимчасово вилученим майном, а інша не може являтися таким? Тоді таке вилучене майно повинно мати інший статус, який нажаль КПК України не передбачений.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Свіргунець проти України», визнав порушення права на мирне володіння майном та наголосив наступне: «будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять утручання в права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур».

В разі якщо б все вилучене під час обшуку майно вважалося тимчасово вилученим, то слідчий або прокурор мали би звернутися протягом 48 годин до слідчого судді з клопотання про накладення арешту на таке майно, однак на практиці цього майже ніхто не робить.

Зазвичай, орган досудового розслідування виносить постанову про визнання такого майна речовим доказом та не звертається з клопотання про арешт такого майна до суду, або воно взагалі зберігається в сторони обвинувачення до закінчення досудового розслідування без будь-якого статусу та можливості його повернення законному власнику.

Наприклад, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08 червня 2021 року у справі № 761/2940/17 задоволено клопотання сторони захисту про повернення майна.

Із матеріалів справи вбачається, що 02 серпня 2016 року під час проведення обшуку ОСОБА_2 добровільно видав ноутбук, переносний диск та сумку чорного кольору, на зазначене майно арешт не накладався.

Прокурорка зазначила, шо ноутбук і переносний диск були вилучені при проведенні обшуку на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, прокурорка повідомила, що під час обшуку, була вилучена сумка чорного кольору, проте відомості про її вилучення у протоколі обшуку - відсутні.

Суд дійшов висновку, що «відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Враховуючи те, що прокурорка у судовому засіданні не спростувала доводи адвоката щодо фактичного вилучення майна під час проведення обшуку, а також не надала будь-яких відомостей про підстави для його вилучення або накладення на нього арешту, суд дійшов висновку, що зазначене майно є тимчасово вилученим майном.

За таких обстави, дослідивши зміст клопотання та його вимоги, суд вважає, що у цій частині клопотання фактично порушується питання про повернення тимчасово вилученого майна, у зв`язку з чим, приходить до висновку, що це клопотання у частині повернення майна за своєю сутністю є скаргою на бездіяльність детектива або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Враховуючи те, що суду не надано доказів накладення арешту на тимчасово вилучене майно і воно не було повернуто його володільцю ОСОБА_2, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимоги клопотання щодо його повернення володільцю на стадії судового розгляду.»

Окрема проблема стосується вилучення грошових коштів під час проведення обшуку. На практиці, грошові кошти вилучаються незалежно від того, чи зазначені вони в ухвалі слідчого судді, чи такий дозвіл на їх вилучення відсутній.

В даному випадку проблема полягає в тому, що особа в якої грошові кошти вилучаються, має довести законне походження цих грошових коштів та надати стороні обвинувачення відповідні документи, що призводить до постійного зловживання в цій частині з боку сторони обвинувачення.

Зазначене вище, свідчить про необхідність правового врегулювання в КПК України чіткого порядку дій слідчого та прокурора з вилученим майном та подальшого закріплення його правового статусу.

Таким чином, з метою захисту своїх прав, в разі проведення у вас обшуку, обов'язково дочекайтесь прибуття захисника для фіксації та внесення саме адвокатом всіх порушень до протоколу обшуку з метою визнання зібраних під час обшуку доказів недопустимими або подальшого оскарження з зобов'язанням повернути вилучене майно.

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Усі новини