Відмова від дачі показань: до яких наслідків це призведе?
Відмова від дачі показань
Свідки як учасники певних процесуальних дій можуть бути викликані для давання показань до різних органів і щодо різних справ, зокрема у кримінальному, цивільному, адміністративному та господарському судочинстві, а також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Статтею 65 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. При цьому серед обов'язків свідка, передбачені ст. 66 КПК, є обов'язок давати правдиві показання під час досудового розслідування й судового розгляду. За порушення цього обов'язку передбачено кримінальну відповідальність за ст. 385 Кримінального кодексу України.
Особа може законно відмовитись від давання показань лише у випадках, прямо передбачених Конституцією та законами України. Зокрема, згідно з ст. 63 Конституції України кожному громадянину України гарантовано право відмовитись давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
У кримінальному провадженні особа може бути допитана лише слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом чи оперативним працівником на виконання доручень слідчого, прокурора, який під час таких допитів виконує повноваження слідчого. Також допитати особу як свідка можуть спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, слідчі комісії Верховної Ради України та безпосередньо Верховна Рада України. Таким чином, перелік посадових осіб як можуть допитати особу як свідка є вичерпним, і будь-які інші допити є незаконними.
Відповідно до повідомлень, розміщених на сайті Національного антикорупційного бюро України, відкривають усе більше кримінальних проваджень за фактом відмови свідка від давання показань.
Так, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000193 від 06.03.2018 за фактом завдання збитків ДП «Червоний землероб» у розмірі близько 50 млн грн встановлено та викликано для допиту як свідка особу, якій відомі обставини, що підлягали доказуванню під час кримінального провадження. Прибувши за викликом до Національного бюро та перебуваючи в службовому кабінеті детективів, вказана особа, посилаючись на ст. 63 Конституції України, безпідставно відмовилась давати покази у кримінальному провадженні. У зв'язку з цим детективи розпочали кримінальне провадження за фактом відмови свідка від давання показань. 31 жовтня 2018 року особі повідомили про підозру. Стосовно свідка розслідування закінчено з обвинувальним актом. Результат розгляду справи у суді. 15 січня 2019 року суд визнав обвинуваченого винним і призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. Крім того з особи стягнено на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів - 2860 грн.
В іншому випадку, НАБУ та САП за відмову від давання показань в межах досудового розслідування в суді повідомили про підозру одному зі свідків у справі за фактом заволодіння 92 млн грн місцевого бюджету міста Одеси під час придбання будівель заводу “Краян”. За даними слідства, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено та викликано для допиту як свідка особу, якій відомі обставини, що підлягали доказуванню під час розслідування. Прибувши за викликом до Національного бюро та перебуваючи в службовому кабінеті детективів, вказана особа, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відмовилась давати показання у кримінальному провадженні.
Також, повідомляється, що посилання свідка у даному випадку на ст. 63 Конституції України було безпідставним та необґрунтованим, оскільки ця особа не є членом сім'ї чи близьким родичем обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні — її викликали як свідка з метою об'єктивного встановлення обставин вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів. Тому, дії підозрюваного кваліфікуються за ч. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України.
Конституційний Суд України відзначає, що кожній особі, зокрема свідку під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб. Такий висновок підтверджує і практика Європейського суду з прав людини: у рішеннях "Яременко проти України" від 12 червня 2008 року, "Луценко проти України" від 18 грудня 2008 року та "Шабельник проти України" від 19 лютого 2009 року де суд визнав, що використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката у кримінальному провадженні чи іншого фахівця у галузі права, для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Микита Губрієнко. Юрист Gracers law firm, Кримінальне право