Тримання під вартою підприємців. Практика застосування в Україні

З прийняттям у 2012 р. нового Кримінально-процесуального Кодексу України і працівники правоохоронних органів та судової системи, так і пересічні громадяни стикнулися з безліччю новел, які почали відображатися не тільки на їхній діяльності, але й на повсякденному житті. Однією з головних новел кримінального судочинства, з приводу застосування якої точиться безліч дискусій, та існує величезний масив неоднозначних судових рішень, є встановлення нового порядку застосування найтяжчого запобіжного заходу, який максимально обмежує права і свободи громадян – це тримання особи під вартою.

Судова статистика свідчить, що це найпоширеніший у застосуванні запобіжний захід по більшості кримінальних проваджень, і застосовується він, дуже часто, на жаль, без урахування всіх передбачених процесуальним законом вимог.

Однією з уразливих категорій під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є особи, які здійснюють підприємницьку діяльність. Незважаючи на постійно декларовані представниками влади твердження про «зменшення тиску на бізнес», «надання податкових канікул підприємцям», «зелену дорогу бізнесу», реально тиск на підприємців, які являються одними з основних наповнювачів державного бюджету, не зменшується, а в багатьох випадках є просто шаленим.

Це виглядає напрочуд просто, але ефективно – або підприємець вимушений «ділитися» і «допомагати» добровільно, або за допомогою кримінальних проваджень, по яким відносно підприємця обирається тримання під вартою, стає більш зговірливим.
Певний час увага громадськості була привернута до тримання під вартою топ-представників провідних компаній, відносно яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, але згодом, все ж таки, найсуворіший запобіжний захід було змінено на альтернативні (застава, домашній арешт тощо).
Судова практика судів різних інстанцій за останні декілька років свідчить, що завдяки титанічний роботі адвокатів суди все ж стали більше ухвалювати рішень, по яким підприємцям та бізнесменам обираються не тільки альтернативні, більш м'які запобіжні заходи, а й взагалі суди відмовляють в обранні запобіжних заходів, але стан справ ще далекий від позитивного. Тому хочу звернути увагу представників бізнесу на вимоги закону, які треба знати і пам'ятати. Тримання під вартою є винятковим, але в той же час не безальтернативним запобіжним заходом.

Є певна категорія осіб, передбачених ст. 183 ч. 2 КПК України, до яких тримання під вартою взагалі не може бути застосовано окрім випадків, прямо передбачених законом. Слідчий, прокурор зобов'язані в суді довести в передбачений законом спосіб необхідність застосування до певної особи саме тримання під вартою. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, після сплати якої особа негайно звільняється з-під варти.
Тримання під вартою тривалий час без судового рішення є порушенням ратифікованою Україною Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, та є підставою для звернення зі скаргою до Європейського суду з прав людини для відшкодування завданої шкоди з держави. І пам'ятайте, що запорукою особистої свободи та успішного ведення бізнесу є не тільки дотримання законів, а також і кваліфікована правова (правнича) допомога, яка надається адвокатом.