GRACERS FB pixel

Шлюбний договір та договір про поділ майна. У чому різниця?

Шлюбний договір та договір про поділ майна. У чому різниця?

У реаліях сьогодення для багатьох сімейних пар гостро стоїть питання збереження свого майна та захисту своїх інтересів на той випадок, якщо подружнє життя все ж не складеться. До того ж актуальні ці питання як для сімей, які зареєстрували свій шлюб офіційно, так і для тих, хто проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу (у «цивільному шлюбі», як звикли його називати в народі).

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка рівні, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. З огляду на норми цієї статті ми вирізняємо два основних різновиди угод, що дають змогу подружжю врегулювати майнові відносини: шлюбний договір та договір про поділ майна подружжя. Відразу хочу зазначити: попри те, що обидва ці договори регулюють майнові відносини між подружжям, вони все ж не є однаковими: кожен з них має свої особливості – як щодо укладення, так і щодозмісту. Для кращого розуміння порівняймо основні положення названих угод відповідно до того, як їх категоризує законодавство України.

Перший критерій стосуватиметься СУБ'ЄКТІВ, що мають право на укладення договору.

Сімейний кодекс України обмежує коло осіб, котрі можуть укладати шлюбний договір. Отже, сторонами шлюбного договору можуть бути:

1. Подружжя.

2. Особи, котрі подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Перелік є вичерпним.  

Потрактуймо: особи, які проживають у громадянському шлюбі, мають спільне майно та навіть іспільних дітей, не мають можливості врегулювати свої сімейні відносини в спосіб підписання шлюбного договору.

Щодо договору про поділ майна подружжя, то право на його укладення є в: 

1. Подружжя.

2. Осіб, які проживають однією сім'єю, але не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі.

3. Особи, що розлучилися.

Потрактуймо: обмежень щодо кола суб'єктів, котрі мають право на укладення цього договору,законодавством не встановлено.

Другим критерієм відмінності цих договорів буде ЗМІСТ.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. Зокрема, він може регулювати:

майнові права та обов'язки подружжя як батьків або майбутніх батьків;

майнові права та обов'язки подружжя, яке поки що не має дітей, але заздалегідь хоче врегулювати це питання. 

порядок поділу майна в разі розірвання шлюбу (є змога в превентивному режимі визначити всі можливі фінансово-майнові питання на той випадок, якщо в майбутньому подружжя захоче розірвати шлюб).

На противагу шлюбному договору договором про поділ майна визначається виключно порядок поділу спільного майна та частки кожного з членів подружжя в спільному майні, зокрема в натурі.

Як бачимо, у другому варіанті за розглянутим критерієм наявні обмеження щодо змісту договору.

Третім критерієм є вимога щодо НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ.

Шлюбний договір підпадає під обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Договір про поділ майна повинен бути нотаріально посвідченим лише в разі поділу за ним житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також якщо він стосується виділу нерухомого майна дружині/чоловікові зі складу всього майна подружжя.

 

Четвертим критерієм буде НАЯВНІСТЬ ШЛЮБУ та ПОЧАТОК ДІЇ.

Шлюбний договір не може укладатися після розлучення.

Набирає чинності він тільки після реєстрації шлюбу, якщо його було укладено до цього моменту. У разі укладення шлюбного договору вже чинним подружжям він починає діяти негайно після нотаріального посвідчення.

Договір про поділ майна не залежить від наявності шлюбу, його може бути укладено навіть після розлучення. Проте він не може бути укладений до шлюбу, якщо суб'єкти не проживали однією сім'єю, оскільки в такому разі не буде майна, що перебуває в спільній власності.

Відповідно до статті 97 Сімейного кодексу України сторони шлюбного договору можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 СК, тобто вважати майно спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з членів подружжя. Це означає, що в шлюбному договорі можна відступити від загальної норми закону та встановити, так би мовити, свої правила. Також указана норма статті дає можливість сторонам внести до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 5 ст. 97 Сімейного кодексу України).

Варто пам'ятати, що відповідно до ч. 5 ст. 93 СК за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підпадає під державну реєстрацію.

Що ж до можливості розірвання, то, звичайно, у вас воно є. Однак розірвати шлюбний договір можна лише за взаємною згодою обох сторін. Коли все-таки друга сторона відмовляється від розірвання договору, цього можна буде домоглися в судовому порядку, але відбувається вся процедура скасування через суд набагато складніше. Якщо задля розірвання шлюбного договору таки доведеться звертатися до суду, зауважте, що вам потрібно буде представити суддям вагомі підстави для задоволення вашого позову. Наприклад, якщо друга сторона істотно порушує зазначені умови договору. Підстави розірвання договору ви можете теж заздалегідь визначити в самому договорі. 

Що підходить більше, вирішувати вам. Якщо в майбутньому ви плануєте робити великі матеріальні придбання або ж хочете в одному документі врегулювати різні сфери сімейного життя, – обирайте шлюбний договір. Якщо придбань не планується й ваша мета полягає у врегулюванні питання розділу вже наявнихстатків, то договір про розподіл майна – з його вузькою спрямованістю – буде для вас чудовим варіантом.

 

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Усі новини