GRACERS law firm - два роки на юридичному ринку України
За два роки нам вділося зібрати чудову команду, наростити кількість проектів, щоб почуватися впевненіше на ринку в період нестабільності — Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS law firm
2018 рік став роком певної стабілізації української економіки після стрес-тесту, влаштованого політичною кризою, окупацією частини території та військовими діями. Здавалося, що далі — тільки зростання, то коли ж, якщо не зараз відкрити власну юридичну фірму?
Та у всесвіту були свої плани щодо планів відчайдух, які ризикнули — пандемія коронавірусу, що охопила світ. Як відбувалося становлення компанії на фоні коронакризи, ми розпитали у Сергія Лисенка, керуючого партнера GRACERS law firm, яка вже два роки присутня на юридичному ринку України.
— У 2019 році здавалося, що започаткувати власну справу буде не складно. Але уже за рік «щось пішло не так», життя значно змінилося і підсипало випробувань. Тож, поділіться, як це — зростати у період пандемії?
— Так склалося, що свій стрес-тест (а його проходять усі компанії у той чи інший період), ми були змушені складати ще не цілком підлагодивши усі внутрішні процеси в компанії. Очевидно, що якщо б ми його не пройшли успішно, то сьогодні ми б не святкували два роки з моменту заснування і не було б приводу для бесіди.
Можливо, навіть краще, що він був на нашому шляху так зразу: ми були вимушені зразу тестувати і перевіряти на життєздатність усі ідеї і ініціативи, не маючи зайвих ілюзій, які можуть сформуватися, коли все йде добре більш тривалий час. З іншого боку пандемія та пов'язані з нею виклики згуртували команду та дали нам можливість перевірити сили, дала імпульс для зростання. Можна сказати, що ми набагато швидше, ніж би це було у період стабільності, остаточно визначилися з цілями і пріоритетами.
— Розкажіть, про них?
— Глобально — нічого нового. Ми отримали підтвердження того, що обрана нами спеціалізація — захист у кримінальних провадженнях, зокрема сегмент White Color Crime, — буде зростати, а тому саме на цьому фундаменті ми і будемо далі розвиватися.
— Дійсно, чи не вперше за усі роки досліджень, саме кримінальна та судова практики стали прибуткогенеруючими, навіть для тих універсальних фірм, початкова спеціалізація котрих була суто господарською. Тобто кримінально-правові ризики для бізнесу посилюються, попри те, що в державі проводиться правова реформа, оновлюються правоохоронні органи, змінюються підходи, набираються нові співробітники, переформатовується податкова, система дозволів… Ну абсолютно все має ставати кращим, а кількість запитів на захист від кримінального переслідування — росте. Цьому є якесь пояснення?
— Дійсно реформи відбуваються. Є хороші зміни, але декі з них запроваджуються якось кострубато. Судова, скажімо, реформа, запускається вже на четверте коло, і немає гарантій, що в останнє за найближчі три роки. Те ж саме і з реформою органів прокуратури. Поспостерігаємо, як відбудеться створення Бюро економічної безпеки та ліквідація Державної фіскальної служби. З огляду на досвід створення Державного бюро розслідувань, я скептично налаштований щодо наслідків цього процесу. Хоча, звісно, я сподіваюся, що ті помилки врахують.
Однак реформи, що започатковані з 2014 року та тривають відбуваються перманентно, не пов'язані з тими викликами, з якими стикнулося суспільство, влада і, як наслідок, бізнес.
Треба зізнатися, що ми як держава були зовсім не підготовлені до пандемії, викликаної covid-19, а протистояння її наслідкам значними темпами з'їдало і без того не надто значні грошові резерви.
На жаль, Україна все ще серед країн, в яких державний механізм не навчився цивілізованому діалогу із бізнесом. Тому коли знадобилося значне поповнення бюджету, система трохи звернула з курсу реформ і пішла звичним їй шляхом. Шляхом посилення тиску на бізнес для наповнення бюджету.
І це не є вказівкою якоїсь конкретної посадової особи, це така собі інстинктивна реакція системи, на те, що у неї закінчується ресурс на підтримку свого існування та виживання. Тому вона й знаходить шляхи, як ці ресурси поповнити, за допомогою наявних засобів впливу. А серед таких засобів, за допомогою яких можна швидко отримати надходження ресурсу, є лише правоохоронні органи. Тому що економічні заходи, яких також треба вживати, на дають такого швидкого ефекту.
Тож, складається така ситуація: з одного боку проводяться реформи, з іншого — посилюється кримінально-правовий тиск.
— Чи є для такого тиску інші передумови, окрім ковіду?
— Так, зараз змінюється антикорупціне законодавство, нарощуються темпи боротьби з корупцією, зокрема на найвищому рівні, вчиняються спроби повернути отримане посадовцями десятиліття тому… Тобто проявляється результат діяльності тих антикорупційних органів, які були створені 5-6 років тому.
Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, хочу відмітити, ці роки не байдикували, і чогось-таки навчилися: освоїли механізми розслідувань, вивчили вимоги кримінального та процесуального законодавства, навчилися готувати процесуальні документи, проводити слідчі дії тощо. І сьогодні ми бачимо, зокрема і результати їхньої роботи.
Запрацював Вищий антикорупційний суд України, який є окремим судовим інститутом. Щодо його практики, то варто зазначити, що вона різниться, залежно від справи. Іноді ВАКС йде за позицією НАБУ та САП просто «тому що», без надання належного обґрунтування, а у інших розносить їхні ж процесуальні документи за не менш значні недоліки чи порушення. І таких випадків, за моїм внутрішнім відчуттям 50 на 50, тому яким шляхом буде формуватися практика загалом – буде цікаво побачити.
Та однозначно все це лише підтверджує, що попит на практику WCC буде лише зростати найближчим часом.
— Чи став клієнт інакше формувати свої вимоги до юриста. Взагалі, хто є клієнтом WCC, чи актуальна ця сфера для середнього бізнесу?
— Чим далі, тим більше актуальна. Але це пов'язано, скоріше, із тим, що ми переймаємо тренди західного світу, де юридична підтримка кожної значущої діє є буденністю. А враховуючи українські реалії, то дійсно, відкриваючи власну справу, must have думати про юридичні наслідки (цивільні і кримінальні), адже саме на цьому етапі можна мінімізувати кримінально-правові ризики майбутнього.
— Чи може за таких непростих взаємин держава, все ж таки стати партнером для бізнесу? Скажемо, після завершення більшості реформ та подолання пандемії.
— Держава не має іншого шляху. Якщо не буде бізнесу — держава не матиме фінансових ресурсів. Якщо держава не стане партнером бізнесу — не буде бізнесу. Тож, саме цей шлях запорука виживання держави як механізму.
Сьогодні бізнес працює наперекір обставинам, проте так довго тривати не буде. На жаль, сьогодні створені такі умови для бізнесу, що він зможе вижити виключно тоді, коли буде діяти не за правилами, а знаходячи способи їх обійти. Так, є жорсткі вимоги, які об'єктивно необхідні, зокрема для подолання наслідків пандемії covid-19, але до них додаються інші приписи, виконати які означає просто вбити власну справу. І тому обходячи ті норми які суперечать виживанню, бізнес вимушений ігнорувати й інші.
Сказати, що це саме наслідки дій та рішень держави не можна. Скоріше, простежується, що варто говорити про дії та рішення конкретних чиновників на місцях. Саме вони при реалізації державної політики роблять так, що держава все ще не є партнером бізнесу. не вистачає відкритої комунікації, чітко окреслених перспектив та гарантій, що виконання правила і певний тимчасовий утиск у правах призведе до неодмінного покращення у майбутньому.
Тому бізнес і держава виживають як можуть, але щоб перейти до розвитку, треба бути в конструктивному діалозі.
— Власне, за минулий рік GRACERS значно розвинулася, отримала визнання як фірма — відкриття року Legal Awards — 2020, а ви як керуючий партнер отримали визнання як адвокат у практиці WCC за версією ААУ. Як ви оцінюєте такий старт?
— Зауважу, що всі нагороди і визнання є спільним здобутком нашої команди, тому я не сприймаю їх як персональні. Мабуть, що це непоганий показник для старту?
Завдяки правильно вибраній базовій спеціалізації, хоча мушу зізнатися що вибір був результатом не розрахунку, а я би сказав природнім, зважаючи на мій досвід. Тож, за два роки нам вділося зібрати чудову команду, наростити кількість проектів, щоб почуватися впевненіше на ринку в період нестабільності.
З іншого боку визнання, про які ви нагадали, зобов'язують нашу команду прогресувати, бо ж кому хочеться після «відкриття» року стати закриттям?
— Які маєте плани на подальший розвиток, адже планувати треба попри пандемію?
— Пандемія вже стала новою реальністю, яку просто треба прийняти як є та рухатися у своєму розвитку. Тому розвиток ми плануємо. Перш за все за рахунок пропозиції більш комплексного підходу до захисту бізнесу. Звісно практика WCC залишиться основною, але ми хочемо пропонувати клієнтам рішення, за допомогою яких вони будуть отримувати повний захист від кримінально-правових ризиків, ще до того коли вони стануть реальними. Тобто з моменту побудови чи структурування компанії. Це включатиме вирішення господарських, податкових питань, та неюридичні інструменти захисту бізнесу, технологічні рішення, фінансові тощо.
За нашим баченням, клієнт, якщо ми говоримо про бізнес, буде найближчим часом вимагати саме такого комплексного підходу, коли юридичний радник буде надавати більш універсальні поради і з питань, які не є суто юридичними. Проте вони є об'єктивно важливими для бізнесу.
— Як за вашими відчуттями, чи змінився за ці два роки юридичний ринок?
— Я не можу назвати себе експертом ринку, адже я самостійно працюю всього два роки і все ще його вивчаю, занурюючись і відкриваючи для себе нові його грані. Але сказати, що я відчув певні зміни, не можу. Скоріше варто говорити про очікування змін, які неминуче настануть. А стануться вони тоді, коли інерція, отримана в доковідний період закінчиться, і ринок буде підданий імпульсам нової ковідної чи постковідної реальності.
І саме це може стати причиною для великих структурних та змістових змін наприкінці цього та у наступному році. Судячи по тим трендам які нам демонструють глобальні компанії, наприклад як DLAPiper, яка просто йде з українського ринку, то пертурбації будуть значними. Тільки відчути ми їх зможемо не одразу, а через певний час.
Думаю, що наступні два роки покажуть, хто дійсно має реальний запас міцності, аби вистояти у цій кризі. Визначальним фактором тут буде готовність до швидких змін, а яких саме — взнаємо в момент, коли вони настануть.