Працевлаштування молоді в сучасних умовах
Можна сміливо говорити про те, що молодь у сучасному світі – одна з найбільш вразливих категорій активного населення. Водночас молодь є рушійною силою поступу, має чи не найбільшу можливість впливати на прогрес у суспільстві та визначати його майбутнє. Одне з актуальних питань сьогодення – процес забезпечення молоді робочими місцями.
Після закінчення навчання (зокрема повної загальної середньої освіти, що є обов'язковою згідно зі ст. 53 Конституції України) найбільшою проблемою молоді є можливість реалізації свого права на працю.
Основними нормативними актами, що регулюють працевлаштування молоді в нашій державі, є Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та Глава XIII Кодексу законів про працю. Окрім того, під час працевлаштування неповнолітніх необхідно керуватися Законами України «Про відпустки», «Про охорону дитинства», «Про охорону праці», «Про зайнятість населення», нормативними актами Кабінету Міністрів України та профільних міністерств.
До того ж стаття 43 Конституції визначає право кожного на працю, а це передбачає можливість заробляти собі на життя доцільною діяльністю, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Проте на практиці ми бачимо, що механізм забезпечення працевлаштування молоді чи залучення її до трудової діяльності не досконалий. Особливо якщо йдеться про працевлаштування осіб пізнього підліткового та раннього юнацького віку. Наразі серед молодого населення гостро назріла проблема реалізації закріпленого нормативно права на працю. Як наслідок, в Україні досить великий відсоток безробіття серед молоді. Погіршує ситуацію дисбаланс між попитом та пропозицією на ринку праці. Така проблема виникла внаслідок скорочення пропозиції на ринку праці та у зв'язку з інформаційною політикою останніх років, націленою на популяризацію системи вищої освіти серед молоді.
Реалізуючи своє право на працю, щойно розпочинаючи трудову діяльність, молодь зазвичай не повною мірою знає трудове законодавство, що може бути однією з причин безперешкодного порушення прав людей молодого віку з боку недобросовісних роботодавців.
Працевлаштування неповнолітніх у сучасних умовах
Сьогодні ми допоможемо вам розібратися в тонкощах працевлаштування неповнолітніх у сучасних умовах з урахуванням тих норм законодавства, що регулюють ці правовідносини.
Стаття 187 Кодексу законів про працю визначає права неповнолітніх у трудових правовідносинах та вказує на те, що неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.
Статтею 188 Кодексу законів про працю визначено вік, з якого допускається прийняття на роботу. Чинним законодавством не допускається прийняття на роботу осіб, що не досягли віку шістнадцяти років.За згодою одного з батьків або особи, що його заміняє, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів – для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю й не порушує процесу навчання. Загалом, отже, у вільний від навчання час та після досягнення чотирнадцяти років.
Тож насправді працювати все ж таки можна з 14 років, але тільки якщо на те є певні умови, а саме:
- згода одного з батьків або того, хто його заміняє, на роботу дитини;
- навчання неповнолітніх працівників у загальноосвітніх школах, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладах;
- працювати можна тільки у вільний від навчання час;
- робочі обов'язки для неповнолітніх від 14 років повинні бути нескладними для виконання;
- праця не повинна завдавати шкоди здоров'ю.
Робота для підлітків шістнадцяти та менше років розпочинається після укладення трудового договору. Дівчата та юнаки, котрі виявили бажання працювати, мають надати певні документи для працевлаштування, а саме: паспорт, трудову книжку, якщо така вже колись була заведена, подеколи документ, що підтверджує здобуту освіту, і документ про стан здоров'я особи. Найголовніше – потрібна заява від особи, яка бажає працевлаштуватися, та, якщо того вимагає ситуація, окремо ще згода на працевлаштування від одного з батьків або особи, що його заміняє.
Водночас законодавством не визначено, яка ж має бути форма надання згоди на працевлаштування. Зазвичай поширеним способом надання згоди на працевлаштування молоді є письмова форма заяви одного із батьків або особи, що його замінює, на працевлаштування неповнолітнього. У вказаній заяві необхідно зазначити прохання про прийняття неповнолітнього на посаду. Не зайвим буде долучити до вказаної заяви документи, що підтверджують родинні зв'язки між неповнолітньою особою та одним із батьків або особою, що його заміняє.
Окрім того, роботодавець має протягом п'яти днів після того, як неповнолітнього було прийнято на роботу, внести до трудової книжки останнього запис про прийняття на роботу.
Відповідно до статті 189 Кодексу законів про працю на кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їхнього народження.
Статтею 190 Кодексу законів про працю визначено різновиди роботи, на яких забороняється застосування праці осіб, молодших від вісімнадцяти років. Зокрема, їм забороняється працювати на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.Забороняється залучати осіб, що не досягли вісімнадцяти років, до підіймання й переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Усі особи, що молодші від вісімнадцяти років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду й надалі, до досягнення двадцяти одного року, щорічно мають проходити обов'язковий медичний огляд (стаття 191 Кодексу законів про працю).
На час проходження медичного огляду працевлаштованими особами у віці до 21 року за ними зберігається середня заробітна плата.
Статтею 193 Кодексу законів про працю встановлено норми виробітку для молодих робітників. Так, для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються з огляду на норми для дорослих робітників і пропорційно до скороченого робочого часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.Для молодих робітників, які починають працювати на підприємстві, в організації після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, у передбачених законодавством випадках і обсягах та на визначені ним строки можуть затверджуватися знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим органом за погодженням із профспілковим комітетом.
Тобто чинним законодавством визначено, що особи віком від 18 років можуть працювати по 40 годин на тиждень. Робочий час для неповнолітніх осіб у віці від 16 до 18 років має складати максимум 36 годин на тиждень, а для тих осіб, яким менш ніж 16 років, – по 24 години на тиждень та у вільний від навчання час.
Для осіб, які працюють упродовж навчального року і є неповнолітніми, тривалість робочого часу не повинна перевищувати половини відповідних максимальних норм скороченого робочого часу. Тривалість робочого часу особи, якій є 17 років і яка працює під час навчання, має становити 18 годин на тиждень.
Особи віком до 16 років, які не навчаються, можуть працювати по 7 годин на день. У разі, якщо працівник навчається й досяг 16 років, тривалість його робочого часу на день не може перевищувати 4 години. Особа віком до 16 років може працювати по 5 годин на день, але не більш ніж 24 години на тиждень.
Статтею 194 Кодексу законів про працю передбачено, що заробітна плата працівникам до вісімнадцяти років за умови скороченої тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій за умови повної тривалості. Праця робітників віком до вісімнадцяти років, що допущені до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, установленими для дорослих працівників, але з доплатою згідно з тарифною ставкою за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, відбувається пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються в зручний для них час. Також є можливість за заявою працівників, що не досягли вісімнадцяти років, надавати їм щорічні відпустки до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на певному підприємстві, в установі, організації (стаття 194 Кодексу законів про працю).
Важливо, що замінити відпустку неповнолітньої особи грошовою компенсацією заборонено.
Чинне законодавство України забезпечує неповнолітніх осіб додатковими пільгами та гарантіями. Особи, які не досягли 16 років у разі звільнення їх у зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності (штату), мають бути поставлені на облік у центр зайнятості.
Особи віком від 15 до 28 років мають право на перше робоче місце на термін не менш ніж два роки після закінчення або припинення навчання, а також таке право мають ті, хто звільнився зі строкової військової служби, військової служби за призовом з мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби.
Неможливо здійснити переведення неповнолітнього працівника на іншу роботу без його особистої згоди.
Також неможливо укласти письмовий договір про повну матеріальну відповідальність неповнолітнього працівника.
Водночас у разі порушення чинного в Україні трудового законодавства, де зазначено умови та пільги на випадок працевлаштування неповнолітніх, роботодавці, які експлуататорськи використовують працю дітей та порушують трудові права неповнолітніх, понесуть кримінальну відповідальність.
Якщо виявлені факти неправомірного використання дитячої праці чи нелегального працевлаштування неповнолітніх, адвокати АО «ГРЕЙСЕРС» неодмінно нададуть правову допомогу задля відновлення порушених прав.