GRACERS FB pixel

Поділ майна подружжя - практика

Поділ майна подружжя - практика

Кожен з нас вступаючи в шлюб, звичайно, хоче щоб цей союз продовжувався все життя, але, на превеликий жаль, так не завжди виходить. Сьогодні поговоримо якраз про такі випадки, коли сімейне життя не склалося і доводиться ділити майно.

Отже, поділ майна подружжя - це найактуальніше питання сімейного права. Стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Тобто,
навіть якщо дружина (чоловік) не приносив доходу, сидів удома, короче кажучи - не займаючись узагалі нічим, має право на половину усього, що придбане за час шлюбу. Справедливо чи ні - питання спірне, але законодавство визначає саме так. Чи не завжди?

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та розподіляється 50/50, якщо інше не визначено договором між подружжям або законом.

Отже, договором або законом. Зупинимося на цьому детальніше.
Шлюбний договір — це письмова угода між чоловіком і дружиною, що регулює їхні майнові відносини, права та обов’язки. Іншими словами, шлюбний договір — документ, який допомагає вирішувати матеріальні питання в родині: хто за що платить, кому яке майно належить, які під час шлюбу, так і на випадок його розірвання, хто і як ним розпоряджається, кому що дістанеться в разі розлучення. В Україні зовсім не розповсюджений спосіб врегулювання сімейних проблем, але я певна, що це тільки поки що, і за ним велике майбутнє. Проте, навряд чи в найближчі 10-15 років.

Хоча цією домовленістю може виступати і звичайний договір поділу майна, який укладається в письмовій формі, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню і також допомагає уникнути довгих судових спорів.

Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності автоматично. Розпорядження спільним майном, після розлучення, здійснюється за взаємною згодою колишнього подружжя, каже нам стаття 68 Сімейного кодексу України. Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Це значить, що не обов'язково треба розлучатися, щоб вирішити, що кому належить, та не обовязково ділити майно в процесі розлучення, це можна буде зробити і пізніше. Адже, згідно до частини 2 статті 72 СК України, вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (загальна позовна давність).

Та проблема, якраз, заключається в тому, що в момент укладання шлюбу люди вірять в “довго і щасливо”, а коли воно не наступає, домовлятися без претензій можуть одиниці.

Що ж, не все склалося, як гадалося. Поговоримо про способи поділу майна.

Поділ майна подружжя може бути здійснено в добровільному (за договором) або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовились щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих частинок, про що склали відповідний договір, як я вже згадувала вище.

За цим Договором сторони мають можливість розподілити право власності щодо нерухомого майна (квартир, житлових або дачних будинків, земельних ділянок, гаражів, та інше), транспортних засобів, грошових коштів, корпоративних прав (акцій, часток), а також щодо цінних речей та коштовностей, нажитих подружжям у шлюбі. Так, згідно з частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, повинен бути нотаріально посвідчений. Також, стаття 182 Цивільного кодексу України, в свою чергу передбачає обов'язкову державну реєстрацію прав на нерухомість і угод з нерухомістю, які поширюються також на операції з участю подружжя. Я б радила, в будь якому випадку, нотаріально посвідчувати такий договір, на випадок, якщо другий з подружжя передумає і захоче в ньому щось змінити.

Якщо ж між подружжям все такки виник спір щодо розміру часток, способу поділу спільного майна, то договірний порядок поділу майна змінюється на судовий. Тому, в таких випадках, значно ефективніше є підписання шлюбного договору.

Як свідчить сумна статистика розлучень, фінансові та інші спірні питання куди краще обговорювати в стосунках, в яких панує любов та повага одне до одного, а не тоді, коли вже накоплено багато образ, які й призвели пару до розлучення.

Та все ж, обговоримо і той варіант, коди судовий спір не уникнути. Для звернення до суду необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна.

Щодо підсудсудності справ про розірвання шлюбу: позовні заяви щодо розірвання шлюбу подаються за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно по ч.2 ст 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна

відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування згідно постанови пленуму Верховного Суду України від 21 грудня .2007, No11.

При поділі майна суд у першу чергу визначає його предмет - майно подружжя, що підлягає розподілу.

Сторони або суд можуть відступити від принципу рівності часток кожного у праві власності на спільне майно, якщо буде встановлено, наприклад, що це майно повністю або частково було придбане за особисті кошти одного з подружжя або з інших причин (наприклад успадковане і т.д.).

Для розуміння: чи є майно спільно набутим достатньо відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти? Якщо, наприклад, один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, і вже в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю (звичайно, за наявності доказів, що кошти були набуті ним до шлюбу).

Стаття 57 СК України встановлює, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

●майно, придбане до шлюбу;
●майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
●майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто; ●житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
●земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації; ●речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
●кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;
●страхові суми, одержані нею/ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;

●премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він/вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Тобто, навіть якщо право власності на майно з'являється у одного з подружжя під час шлюбу, але в спосіб з вищезгаданого переліку, то поділу таке майно не підлягає.

І наостанок, не можу залишити осторонь і ті пари, які проживають однією сім'єю, а інколи навіть мають дітей, але офіційно не одружені. А в наш час таких сімей не мало. Такі сім'ї не можуть врегулювати свої майнові відносини шляхом укладення шлюбного договору, так як ч. 1 ст. 92 Сімейного кодексу України робить це неможливим чітко визначаючи перелік осіб, які мають право на укладення шлюбного договору - особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя. Перелік є вичерпним.

Що ж в цьому випадку? Чи поширюються на них норми Сімейного кодексу? Та як регулюються майнові відносини в таких парах?

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письменным договором між ними. Однак суд має встановити факт проживання однією сім'єю, тобто, це також необхідно довести. З практики можу сказати, що це не складно, адже якщо пара дійсно живе разом, то доказів цьому буду предостатньо (свідчення сусідів, спільних друзів, будь які чеки, які доводять факт ведення спільного господарства і т.д.)

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя (глава 8 Сімейного кодексу України).

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Всі новини