GRACERS FB pixel

Поділ майна подружжя в разі розлучення: допомога адвоката

Поділ майна подружжя в разі розлучення: допомога адвоката

Кожен з нас, вступаючи в шлюб, звичайно, хоче щоб цей союз тривав усе життя, але так вдається не завжди. Сьогодні поговоримо якраз про такі випадки, коли сімейне життя не склалося й доводиться ділити майно.

Поділ майна подружжя

Поділ майна подружжя – це найактуальніше питання сімейного права. Стаття 60 Сімейного кодексу України закріплює, що майно, набуте за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності навіть тоді, якщо хтось із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Тобто в разі, коли хтось із подружжя не приносив матеріального доходу в сім'ю, він усе одно має право на половину всього надбаного за час шлюбу. Справедливо чи ні – питання спірне, але законодавство визначає саме так. Чи не завжди?

Кожна річ, набута впродовж шлюбу, окрім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, про які буде сказано далі, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та розподіляється 50/50, якщо інше не визначено договором між подружжям або законом.

Отже, договором або законом. Зупинімося на цьому детальніше.

Шлюбний договір — це письмова угода між чоловіком і дружиною, що регулює їхні майнові відносини, права та обов'язки. Іншими словами, шлюбний договір — документ, який допомагає вирішувати матеріальні питання в родині: хто за що платить, кому яке майно належить (як у шлюбі, так і на випадок його розірвання), хто і як ним розпоряджається, кому що дістанеться в разі розлучення. В Україні шлюбний договір не є популярним способом урегулювання сімейних проблем, але ми впевнені, що це лише тимчасово. Утім, все ж навряд чи ситуація суттєво зміниться найближчих 10 – 15 років.

Домовленістю між подружжям може бути й звичайний договір поділу майна, який укладається в письмовій формі, має бути обов'язково нотаріально посвідчений і також дає змогу уникнути довгих судових спорів.

Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності автоматично. «Розпорядження спільним майном після розлучення здійснюється за взаємною згодою колишнього подружжя» — так зазначено в статті 68 Сімейного кодексу України. Поділ спільного майна подружжя може бути здійснений як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Це означає, що не обов'язково треба розлучатися, щоб вирішити, що кому належить, та не обов'язково ділити майно в процесі розлучення: це можна буде зробити й пізніше. Адже згідно з частиною 2 статті 72 СК України до вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу, застосовується трирічна позовна давність (загальна позовна давність).

Та проблема полягає в тому, що на момент укладання шлюбу люди надто довірливі, а коли ідеалізована картинка себе вичерпує, домовлятися без претензій насправді можуть лише одиниці.

Поділ майна

Що ж, не все склалося, як гадалося. Поговорімо про способи поділу майна.

Поділ майна подружжя може бути здійснений у добровільному (за договором) або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося про визначення часток кожного в праві на майно, а також дійшло згоди щодо поділу майна відповідно до цих часток, про що було складено відповідний договір, як уже згадувалося вище.

За цим Договором сторони мають можливість розподілити право власності на нерухоме майно (йдеться про квартири, житлові або дачні будинки, земельні ділянки, гаражі та інше), транспортні засоби, грошові кошти, корпоративні права (акції, частки), цінні речі й коштовності, нажиті подружжям у шлюбі. Так, згідно з частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу всього майна подружжя повинен бути нотаріально посвідчений. Стаття 182 Цивільного кодексу Україниу водночас передбачає обов'язкову державну реєстрацію прав на нерухомість і угод з нерухомістю, які поширюються також на операції з участю подружжя. Ми б радили обов'язково нотаріально посвідчувати такий договір на той випадок, якщо другий із подружжя передумає й захоче в ньому щось змінити.

Якщо ж між подружжям все-таки виник спір щодо розміру часток, способу поділу спільного майна, то договірний порядок поділу майна змінюється на судовий. У такому разі значно ефективнішим виявляється підписання шлюбного договору.

Як свідчить сумна статистика розлучень, фінансові та інші потенційно спірні питання набагато краще обговорювати в стосунках, у яких панує любов та повага одне до одного, а не тоді, коли вже надмір взаємних образ призвів пару до рішення розлучитися.

Обговорімо варіант, коли судового спору не уникнути.

Для звернення до суду необхідно скласти позов (де позивачем виступатиме один із подружжя, а відповідачем інший) або спільну заяву подружжя про поділ майна.

Позовні заяви щодо розірвання шлюбу подаються за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Відповідно до ч.2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні / неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

Згідно з домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи за місцем перебування будь-кого з них.

Позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем розташування нерухомого майна відповідача або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування – згідно з постановою пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007, No 11.

У разі поділу майна суд насамперед визначає його предмет поділу – майно подружжяу.

Сторони або суд можуть відступити від принципу рівності часток кожного в праві власності на спільне майно, якщо буде встановлено, наприклад, що це майно повністю або частково було придбане за особисті кошти одного з подружжя або з інших причин (наприклад, успадковане).

Для розуміння, чи є майно спільно набутим, достатньо відповіді на питання, чи купувалося майно під час шлюбу і чи купувалося за спільні кошти? Якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу і вже в шлюбі придбав авто, тоді в разі спору він може вимагати визнати авто його особистою власністю (звісно, за наявності доказів, що кошти були набуті до шлюбу).

Стаття 57 СК України встановлює, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  • майно, придбане до шлюбу;
  • майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку успадкування;
  • майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй / йому особисто;
  • житло, набуте за час шлюбу внаслідок приватизації – відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
  • земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;
  • речі індивідуального користування, зокрема коштовності, навіть якщо вони були придбані за спільні кошти подружжя;
  • кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй / йому належала, а також кошти, отримані як відшкодування завданої їй / йому моральної шкоди;
  • страхові суми, одержані нею / ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;
  • премії, нагороди, які вона / він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він / вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Отже, навіть якщо право власності на майно з'являється в одного з подружжя під час шлюбу, але в спосіб з вищезгаданого переліку, поділ на таке майно не поширюється.

Не можемо залишити осторонь і ті пари, які проживають однією сім'єю, а інколи навіть мають дітей, але офіційно не одружені. У наш час таких сімей чимало. Вони не можуть урегулювати свої майнові відносини через укладення шлюбного договору, оскільки ч. 1 ст. 92 Сімейного кодексу України унеможливлює це, чітко визначаючи перелік осіб, які мають право на укладення шлюбного договору, а саме: особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя. Перелік є вичерпним.

Що ж у цьому разі? Чи поширюються на них норми Сімейного кодексу? Та як регулюються майнові відносини в таких парах?

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Однак суд має встановити факт проживання однією сім'єю — його необхідно довести. З практики скажемо, що це не складно, адже якщо пара дійсно живе разом, доказів спільного проживання буде достатньо (свідчення сусідів, спільних друзів, будь-які чеки, що підтверджують факт ведення спільного господарства й т. д.)

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя (глава 8 Сімейного кодексу України).

Якщо Вам належить розлучення та поділ майна через суд, і необхідна допомога сімейного адвоката, звертайтеся!

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Усі новини