GRACERS FB pixel

Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем

Останнім часом звичайною, так би мовити повсякденною практикою правоохоронних органів стало притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності у зв'язку з виконанням службових повноважень.

Кримінальна відповідальність

Законодавець закріпив низку статей, які передбачають найсуворіший вид відповідальності – кримінальний, у розділі XVII «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг» Кримінального Кодексу України.

Позитивною тенденцією став той момент, що зменшилась кількість направлених до судів обвинувальних актів за ст. 364 КК України «Зловживання службовим становищем», оскільки все ж таки прийшло більше усвідомлення того, що довести належними та допустимими доказами факт зловживання службовими повноваженнями є досить складним завданням.

До того ж, набагато простіше виявити та підтвердити доказами факт безпосереднього незаконного привласнення грошей чи майна, аніж доводити  примарне «використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало шкоди правам, свободам, інтересам громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб».

Разом з тим, як свідчить практика, настає той самий неприємний момент, коли слідчий і прокурор під час проведення досудового розслідування стають перед дилемою - що робити, тому що шкоди в результаті будь-яких дій чи бездіяльності службової особи фактично не має, особа начебто добросовісно виконувала свої обов'язки, а закривати справу не має бажання, бо були витрачені час та певні ресурси?

Ось тоді «на допомогу» слідчому і прокурору приходить стаття 367 КК України «Службова недбалість», хоча й практика судів з розгляду кримінальних справ за обвинуваченням за цією статтею наглядно демонструє, що суди закривають значну кількість таких кримінальних проваджень у зв'язку з відсутністю складу злочину, та ухвалюють виправдувальні вироки.

Непоодинокі випадки, коли про підозру за ст. 367 КК України повідомляються службові особи, які взагалі такими не являються – не мають посадової інструкції чи посадових обов'язків, їхня службова діяльність взагалі нічим не регламентована, а свої функції вони виконують за усними вказівками керівника, які дуже часто взагалі не стосуються ні посади, ані освіти службовця та інших чинників.

Вказаний стан справ досить широко розповсюджений у підприємствах, установах, організаціях комунальної форми власності.

Кримінальна відповідальність юридичних осіб

Та чи є така особа службовою чи посадовою?

Судова практика свідчить про те, що для визначення особи як такої, що виконує організаційно-розпорядчі, або адміністративно-господарські функції, необхідно встановити, що особа дійсно наділена певними повноваженнями з управління.

Як передбачено ч. 3 ст. 18 Кримінального Кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Окрім того, для того, щоби вирішити питання, чи можливо притягнути особу, яку слідчий і прокурор вважають службовою (посадовою), необхідно вивчення наказів, посадових інструкцій, посадових обов'язків, наказів та розпоряджень, а подекуди положень і статутів підприємств, установ, організацій, тільки після чого можливо визначити коло, характер і обсяг її службових обов'язків, якими вона наділена для виконання своїх посадових обов'язків, своєї повсякденної діяльності на робочому місці. 

Коли ж встановлено, що службова особа не наділена певним обсягом таких повноважень, потрібно з'ясовувати, які усні вказівки безпосереднього керівника або інших службових осіб вона виконувала, та яким чином це можливо підтвердити чи спростувати, на якій підставі, чи могла вона взагалі їх виконувати та нести за це відповідальність.

Але, на жаль, відсутність певного обсягу належних та допустимих доказів, які відразу свідчать про те, що особа не є службовою (посадовою), не зупиняє правоохоронців, які працюють за принципом «направляємо до суду, та нехай суддя сам розбирається».

Разом з тим, судова практика переконливо свідчить про те, що навіть за таких обставин доведення невинуватості особи цілком можливе.

Так, згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 21.04.2021 р. кримінальне провадження за ч. 2 ст. 367  КК України було закрито за ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що слідчим та прокурором не було виконано вимоги закону щодо суб`єкта злочину у цій справі щодо обвинуваченого органом досудового розслідування і судом не перевірено й не дотримано. Уповноваженим органом не дотримано всіх законних процедур при накладенні на обвинуваченого певних службових повноважень службової особи у формі спеціальної інструкції чи функціональних посадових обов`язків, за порушення яких його притягують до кримінальної відповідальності(справа  11-кп/4808/42/21).

Як зазначив в своїй постанові від 10.02.2021 р. Касаційний кримінальний суд Верховного суду по справі 431/1208/17, під час досудового розслідування та судового провадження не було встановлено: які службові обов'язки входили у коло обов'язків обвинуваченого; не було дано належну оцінку тому, що службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності, та не було дано належну оцінку тому, що фактично відсутня будь-яка шкода. Тому внаслідок зазначених обставин кримінальне провадження за ч. 1 ст. 367 КК України було закрито судом апеляційної інстанції за ч. 1 ст. 284 КПК України на законних підставах.

Під час розгляду справи № 51-6475км18 Касаційним кримінальним судом Верховного суду зазначено, що зокрема, під час дослідження об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 367 КК, має бути встановлено:

  1. Нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи та коло її службових обов`язків.
  2. Які конкретні обов`язки особа повинна була виконати і чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов`язки.
  3. Які були допущені особою порушення службових обов`язків.
  4. Які наслідки спричинили ці порушення і чи знаходяться вони в причинному зв`язку з наслідками.

Як зазначено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 17.12.2020 р. по справі № 64/1135/16-к, відповідальність за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

По справі № 133/2138/15 Касаційний кримінальний суд Верховного суду погодився з тим, що за висновками судово-економічної експертизи, товарознавчих та автотоварознавчих експертиз неможливо встановити чи документально обгрунтовується розмір визначеної досудовим розслідуванням шкоди, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що не надано доказів, що діянням особи завдано матеріальних збитків власнику майна, тобто відсутній причинний зв`язок між заподіяною шкодою та діяннями виправданої.

Тому найкраща порада, коли посадову (службову) особу з невизначеним статусом та невизначеним обсягом повноважень, обвинувачують у скоєнні службового злочину, та намагаються звинуватити у завданні шкоди, яка, до речі, фактично відсутня - це збір захисником на стадії досудового розслідування доказів, які спростовують версію слідчого та подання клопотання про закриття провадження за ст. 284 КК України, а якщо кримінальне провадження все ж таки направлено до суду – наполегливо, використовуючи докази не тільки сторони захисту, але й сторони обвинувачення, доводити, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за скоєння службового кримінального правопорушення у зв'язку з невизначеністю її статусу та відсутності внаслідок цього не тільки складу злочину, але й завдання будь-кому будь-якої шкоди, та вимагати виправдання службової особи.

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Усі новини