Домашнє насильство

Багато хто з нас про це чув, дехто навіть, на жаль, відчув на собі всі прикрощі анонсованої проблеми. Так, майже половині українців упродовж життя доводиться стикатись із насиллям у сім'ї, до того ж третині – ще в дитячому віці. 

Це ганебне явище передається нам ніби в спадок: якщо дитина зростає в умовах, коли насильство є буденним явищем, часто вона починає сприймати це як норму та, ба більше, дієвий спосіб вирішення побутових проблем, переносячи таке викривлене уявлення про дозволеність та безкарність рукоприкладства й інших заборонених форм примусу згодом і у свої сім'ї. 

Як не прикро визнавати, однак за даними Мінсоцполітики з домашнім насильством стикається сьогодні кожна четверта жінка. З числа всіх звернень про домашнє насильство заявляють: жінки – 86%; чоловіки  – 12% і 2%  – діти. Це тільки за офіційними даними. А от за даними громадських організацій кожна друга жінкастраждає від одного з різновидів домашнього насильства. Про те, що саме я маю на увазі під “різновидами”, розповім трохи згодом.

З огляду на статистичні дані, наведені вище, зокрема настільки значне домінування осіб жіночої статі серед жертв домашнього насильства, у цій статті увагу зосереджу більше саме на цій категорії потерпілих від свавілля домашніх кривдників.

За минулий рік ми побачили насторожливу тенденцію: на 66% зросла кількість звернень щодо домашнього насильства, і це ще треба взяти до уваги, що до правоохоронних органів звертається лише незначна частина всіх жінок, які насправді є жертвами жорстокого поводження. У 2018 році із заявами звернулося 1,5 тис., у 2019 році – уже понад 2,5 тис., у 2020 році – приблизно 4 тис. У першому кварталі 2021 року уже зареєстровано 1 225 постраждалих.

Отже, що ж розуміється під терміном "домашнє насильство", що є його причиною та як із ним боротися на правовому рівні? 

У законодавстві України є визначення цього  явища.  Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Таке поняття дає нам Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". 

Тепер,  як і обіцяла, розповім про те, які є різновиди домашнього насильства.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, яка полягає в словесних образах, погрозах, приниженні, переслідуванні, залякуванні та інших діях, спрямованих на обмежене волевиявлення людини. Сюди також належать переслідування, постійний контроль з боку кривдника, погрози. Якщо вас ігнорують чи дискримінують через переконання, віросповідання, національну, расову належність чи походження, шантажують – це прояви психологічного насильства.

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що обмежує доступ до ваших грошей чи забороняє використовувати кошти на ваш розсуд. Цей різновид охоплює також можливе пошкодження матеріальних цінностей, перешкоджання в доступі до їжі, житла, майна, обмеження можливості працевлаштування чи навчання, примус до жебрацтва чи шантажу.

Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, де мають місце заборонені дії сексуального характеру, вчинені стосовно дорослої людини без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини. До цього також належить примушування до статевого акту з третьою особою та інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості людини.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства з нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості (ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, мордування), а також незаконне позбавлення волі, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя становищі, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Звичайно, останній різновид є найбільш очевидною формою домашнього насильства, а від того він і простіший у доведенні. Щодо психологічного, економічного та сексуального насильства, то ці різновиди є не такими явними, та, на жаль, не менш частими. Буває, навіть самі жертви таких форм насилля не розуміють, що саме відбувається з ними, як наслідок – не підозрюють, що на законодавчому рівні є жертвами й можуть претендувати на правовий захист.

Отже, із формами й різновидами домашнього насильства ми розібралися, а тепер з'ясуймо, як зарадити ситуації, куди звернутися по допомогу?

Якщо ви потерпаєте від насильства, найперше – не мовчіть про це! Звертайтеся по захист до поліції, по моральну підтримку – до родичів, друзів, знайомих або психолога (останній варіант, як на мене, найбільш ефективний). Якщо ви в біді, не потрібно переживати це самотужки. Звернутися по допомогу – це нормально!

Проблему домашнього насильства законодавчо почали помічати порівняно недавно – з 2011 року поступово з'являються відповідні законопроєкти. Та все ж головне, що нарешті таки почали. Почали пояснювати, що це не нормально, почали говорити про це не лише в контексті повсякденних балачок та не лише так, наче це однин з варіантів норми життя!

Як може захистити закон?

Терміновий припис — захід протидії домашньому насильству, спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя й здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. 

Виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України в разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1. зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2. заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3. заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Водночас потрібно наголосити: зазначена вимога поширюється й на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на житлове приміщення.Тобто навіть якщо квартира за правом власності належить вашому кривднику, він усе одно зобов'язаний її покинути. Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. 

Працівники поліції можуть застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його покинути.

Терміновий припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також з власної ініціативи працівників Національної поліції України – за результатами оцінки ризиків. 

Строк дії такого припису не може перевищувати 10 днів.

За цей час потерпіла сторона повинна потурбуватися про свою подальшу безпеку, наприклад, звернутися по медичну допомогу, у разі необхідності – знайти місце подальшого проживання окремо від кривдника. Обов'язково якнайшвидше зафіксувати сліди тілесних ушкоджень, звернувшися до відповідного медичного закладу. Найдоцільніше – до інституту судових експертиз. На судмедекспертизу вас може направити дільничний інспектор або інший співробітник поліції районного відділення, до якого ви звернетесь із заявою про насильство. Можна також самостійно пройти платну судово-медичну експертизу. За потреби можна звернутися до суду для застосування наступного з можливих кроків у лінії захисту – отримання обмежувального припису. 

Обмежувальний припис — захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямоване на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:

1. заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2. усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3. обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4. заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5. заборона особисто й через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, не відомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6. заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається судом на строк від 1 до 6 місяців за заявою постраждалої особи або її представника. За заявою постраждалої особи припис може бути продовжений судом ще раз на строк до 6 місяців.

Якщо домашнє насильство застосоване до дитини, то такий припис можна отримати за заявою батьків або інших родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата, сестри), мачухи або вітчима дитини, а також органів опіки й піклування.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні в містах Києві й Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або витрат на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала), щоб захистити себе від насильства, а також витрат на її утримання за цей період, витрат на дітей чи інших членів сім'ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

Підсумовуючи, хочу сказати: дуже часто люди показують ідеалізовану “картинку” своєї сім'ї, яка досить відрізняється від реальності. Деякі поняття, які нав'язані нам стереотипами на кшталт “Б'є – значить любить” у реаліях сьогодення є абсурдними та навіть загрозливими! 

Не беріть за норму поведінки позицію “Моя хата скраю”! Мабуть, ми всі бодай раз були мимовільними свідками домашнього насильства. Наприклад, коли в багатоповерхівках чули крики сусідів. У селах це, на жаль, узагалі є абсолютною нормою для сусідів-спостерігачів із поглядами “Їхня сім'я – самі розберуться”. З одного боку, так – якщо йдеться про тимчасові побутові негаразди. АЛЕ там, де має місце рукоприкладство, ця мудрість неактуальна. А чи знаєте Ви, що фізичному домашньому насильству в Україні піддається понад 1,8 млн жінок, до того ж торік унаслідок нього загинуло майже 600 українок? Переконливі аргументи?! Отже, наступного разу добре зважте: можливо, ваше втручання врятує чиєсь життя.

Дорогі жінки, якщо ви зіткнулися з проблемою домашнього насильства – НЕ МОВЧІТЬ! Вам нема чого соромитися. Ви не відповідаєте за чужу соціальну та психологічну неадаптованість до здорового вирішення конфліктних ситуацій. 

Навіть якщо склалося так, що вам зараз нікуди піти, немає друзів або родичів, які Вам допоможуть, нема де жити – це не привід потерпати від знущання! Зараз в Україні існує багато центрів, які створені саме для того, щоб допомагати жінкам у ситуаціях, про які йшлося в цій статті. Це місця, де жінкам дають дах над головою, захист як фізичний, так і психологічний (у таких центрах із жертвами домашнього насильства працюють кваліфіковані психологи).

Залишаю контакти, за якими ви завжди можете звернутися по захист!

102 – поліція;

Національна "гаряча лінія" з питань протидії насильству та захисту прав дитини 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного) – безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів на всій території України;

Національна гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації: 0-800-500-005 або з мобільного 116-123 – працює цілодобово;

Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 1547;

Урядовий кол-центр 1545;

У разі необхідності також надається правова допомога. Звертатися на гарячу лінію Координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103.

На сайті «Розірви коло» ви знайдете інформацію, як розпізнати насильство та захистити себе.

Б'є –  НЕ значить любить. 

Б'є – значить повинен відповісти.