GRACERS FB pixel

Чи можна здійснювати фото- або відеознімання фізичної особи без її дозволу?

Чи можна здійснювати фото- або відеознімання фізичної особи без її дозволу?

У сьогоднішніх реаліях знімати особу на фото чи відео стало набагато легше. Доволі часто ми є очевидцями ситуацій, коли одна особа без дозволу іншої фіксує її в записі на власний телефон.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в особисте й сімейне життя, окрім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім ситуацій, визначених законом, – і то лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначеним вимогам Конституції України безпосередньо кореспондують положення чинного законодавства. Зокрема, маємо на увазі абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України, який дослівно цитує наведений вище фрагмент із Конституції. Також відповідно до ст. 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Стаття 307 Цивільного кодексу України регламентує, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи допускається, якщо це проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення публічного показу відзнятих матеріалів у тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, зокрема таємне, без згоди особи, яку фотографуючи чи фільмують, може бути проведене виключно у випадках, встановлених чинними законодавчими актами.

Дозвіл особи на її знімання може бути виражений письмово, усно, у формі мовчазної згоди – коли особа бачить, що її знімають, однак ніяк не заперечує проти того. У такому разі вважається, що своїми діями особа вказує на те, що вона не заперечує, аби її знімали на фото чи записували відео за її участі. Згода особи має бути отримана до початку знімання. Усе ж таке знімкування має бути відкритим, оскільки здійснювати таємну фото- й відеофіксацію без згоди особи дозволяється лише правоохоронним органам.

Знімання особи все-таки може проводитися представниками правоохоронних органів без її дозволу в межах розслідування кримінального правопорушення. Як правило, під час негласних слідчих розшукових дій і на підставі відповідного рішення суду.

Закон України «Про Національну поліцію» дає повноваження поліції задля гарантування публічної безпеки й порядку закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах (зокрема без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів), а також монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- й відеотехніку (включно з обладнанням, що працює в автоматичному режимі), технічні засоби виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- й відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

  1. запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
  2. забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку й відеотехніку, технічні засоби виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.

Міністерство внутрішніх справ України встановлює строки та порядок зберігання відзнятих фото- й відеоматеріалів.

Що стосується місць здійснення фотографування та відеозапису, то тут є свої нюанси. Відкрите знімання особи в громадському місці законне, але не без певних обмежень. Так, заборонено здійснювати фото-, відеофіксацію особи – незалежно від згоди – у місцях приватного користування: туалеті, ванній кімнаті, кімнаті матері та дитини, роздягальні. Також заборонено фотографувати чи фільмувати в: 1) будівлі суду, якщо справа розглядається в закритому судовому засіданні; 2) в урядових будівлях та 3) на режимних об'єктах. Це ж стосується й місць приватної власності, якщо є попередження про заборону знімання.

Чернівецький апеляційний суд у постанові від 13.05.2020 року щодо справи № 725/4462/19 зазначив: якщо зйомка ведеться відкрито в громадському місці (внутрішньому дворі багатоповерхового будинку), то вона дозволена.

Так, відповідно до ст. 182 КК України незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, окрім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, караються арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Істотною вважається шкода, – згідно зі статтею, на яку ми покликаємося, – якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків, що в сто й більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Публічне – зокрема через засоби масової інформації, журналістів, громадські об'єднання, професійні спілки – повідомлення особою інформації про вчинення кримінального або іншого правопорушення, здійснене з дотриманням вимог закону, не є діями, передбаченими статтею ст. 182 КК України, а тому й не зумовлює кримінальної відповідальності.

Окремо потрібно вказати на те, що заборонено знімати дитину, якщо батьки цієї неповнолітньої особи проти. Таке знімкування має негайно припинитися, щойно батьками було висловлено заперечення щодо фото- чи відеофіксації їхньої дитини.

До того ж батьки мають право спочатку дозволити знімання дитини на фото, кіно-, теле- чи відеоплівку, а потім вимагати припинення публічного показу відзнятих матеріалів у тій частині, яка безпосередньо стосується особистого життя їхньої дитини. Проте в такому разі батьки повинні відшкодувати витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису (частина друга статті 307 Цивільного кодексу України).

Фотографування й запис на відео однокласників, інших учнів і вчителів бажано проводити за їхньої на це згоди. Важливо, що воно не повинне заважати навчальному процесу чи відволікати учнів від уроку, порушуючи навчальну дисципліну в закладі.

Якщо ж щодо до дитини чи вчителя вчиняються протиправні дії й таке знімання здійснюється з метою фіксації цих протиправних дій, то воно може бути визнаним за допустиме – з огляду на вимоги частини другої статті 32 Конституції України, відповідно до якої збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди можливі, зокрема, в інтересах прав людини.

Поміж тим практика ЄСПЛ більш ґрунтовно підходить до встановлення порушення статті 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) у схожих питаннях (наприклад, справа «Антовіч і Міркович проти Чорногорії»). Свідченням цього є бодай той факт, що відеоспостереження за працівником на робочому місці – приховане чи ні – має розглядатися як значне вторгнення в приватне життя співробітника, а отже, має бути виправдане законом, мати законну ціль і бути необхідним у демократичному суспільстві.

Наразі непоодинокі випадки, коли журналісти бажають бути присутніми на судовому засіданні, надто під час розгляду резонансних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ у судах відбувається відкрито, окрім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- й кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

Європейська конвенція з прав людини і основоположних свобод, зокрема стаття 6, передбачає, що судове рішення проголошується публічно, але преса й публіка можуть бути не допущені в зал засідання протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або – тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, – коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотознімання, відео- та аудіозапис із використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, однак з урахуванням обмежень, установлених законом.

Таким обмеженням є дозвіл на знімкування фізичної особи відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України: дозвіл припускається, коли зйомка проводиться відкрито в громадському місці, однак – наголошуємо – припускається, а не надається. Якщо особа вимагає припинити знімати її, то потрібно негайно це виконати.

Суттєвим є зауваження, що паво на знімання стосується лише портативної техніки: ручної відеокамери, невеликого фотоапарата, мобільного телефона тощо. Використання стаціонарної апаратури зі штативами, навіть якщо така апаратура невеликого розміру, потрібно погоджувати із суддею.

Суддя може визначити місце в залі судових засідань, з якого особа має здійснювати відеознімання, що також закріплено частиною четвертою статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Роботодавець може відкрито записувати аудіо або знімати на відео співробітників на робочих місцях виключно за умови письмового інформування їх про це, отримання їхньої згоди та внесення відповідної норми до Правил трудового розпорядку компанії. Якщо співробітник не дає своєї згоду на знімання, але продовжує працювати, то це розцінюється як його згода.

Розглядаючи справу № 638/2637/18, Харківський апеляційний суд у постанові від 17.10.2019 року вказав, що знімкування співробітника на робочому місці не є порушенням його права на особисте життя чи порушенням законодавства про захист персональних даних.

Що ж стосується посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, то фото- й відеофіксація все ж таки може проводитися без їхньої згоди. Проте дозволене фотографування чи фільмування мають відбуватися в публічному місці та під час виконання цими посадовими особами своїх професійних обов'язків.

Задати питання
Ми допоможемо вирішити ваші проблеми
Усі новини