«Карантин в якійсь мірі зіграв на руку захисникам у кримінальних справах» - Сергій Лисенко, проаналізував тенденції в практиці White Collar Crimes

«Карантин в якійсь мірі зіграв на руку захисникам у кримінальних справах» - Сергій Лисенко, проаналізував тенденції в практиці White Collar Crimes

Практика кримінального права є одним з найбільш динамічних сегментів українського ринку юридичних послуг, і передумов для зміни ситуації поки не передбачається - увага правоохоронних органів до бізнесу і кількість кримінальних проваджень, пов'язаних з корупційними правопорушеннями, тільки збільшується. Про тенденції практики White Collar Crimes і проблеми української правоохоронної системи, а також інструменти підвищення ефективності діяльності адвокатів в рамках кримінальних розслідувань «Юридичної практики» розповів Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS law firm.

Як на практиці кримінально-правового захисту позначилося введення карантинних обмежень? Що змінилося за ці півроку?

— Не дивлячись на карантин, проблем у клієнтів менше не стає. Що змінилося? Напевно, певні підходи в роботі правоохоронних органів, які з огляду на карантинних обмежень намагалися зменшити кількість контактів. Як наслідок, кількість безглуздих викликів зменшилася. Але на відміну від господарських або адміністративних справ, в кримінальний процес не вносилися зміни щодо припинення або пролонгації процесуальних строків - це в принципі неможливо. Можна сказати, що карантин у якійсь мірі зіграв на руку захисникам - є показові приклади з точки зору дотримання та відстеження процесуальних строків.

— Чи змінюються пріоритети правоохоронців? Чи з'явилися якісь нові категорії справ?

— Абсолютно нових, «карантинних», категорій справ поки не з'явилося. Об'єктивно стало трохи більше кримінальних проваджень, пов'язаних з господарською діяльністю, і тиску на бізнес. Кількість антикорупційних розслідувань дещо знизилося, в тому числі через карантин - потенційні фігуранти цих справ менше часу були на своїх робочих місцях. (Сміється.) Однак з огляду на наближення місцевих виборів, я думаю, правоохоронці активізуються на антикорупційному напрямку - щоб було про що звітувати перед виборцями. Також, очевидно, будуть справи, пов'язані з виборчим процесом, - у нас ні одні вибори ще не пройшли абсолютно без порушень.

— Які найпопулярніші «економічні» склади злочинів інкримінуються слідчими органами?

— Це підозри за статтями 190 (шахрайство) і 212 (ухилення від оподаткування) Кримінального кодексу України. Слід зазначити, що незважаючи на велику кількість виробництв, пов'язаних з податками, якість роботи податкової міліції змінюється на краще. Слід віддати належне нинішньому керівництву цього відомства в тому плані, що вони реально намагаються знизити тиск своєї структури на бізнес, приділяють більше уваги аналітичної складової в своїй роботі. Думаю, що колеги зі мною погодяться.

Безумовно, діяльність податкової міліції ще дуже далека від ідеалу. Її потрібно реформувати. Але вже зараз, до прийняття відповідного закону, вони багато роблять в потрібному напрямку і, на мою думку, в перспективі можуть стати серйозною базою для створення Служби фінансових розслідувань з функціоналом повноцінного правоохоронного органу.

— Чи є у вашій практиці антикорупційні справи?

— Безумовно.

— Як ви оцінюєте роботу антикорупційної вертикалі НАБУ - САП - ВАКС?

— Діяльність цих органів я можу оцінювати як з точки зору своєї вже досить тривалої адвокатської практики, так і попереднього прокурорського досвіду роботи. Запуск Вищого антикорупційного суду (ВАКС) дозволив прискорити всі процеси. Але ті рішення, які ним приймаються ... Ложка дьогтю, як кажуть, може зіпсувати бочку меду. Так, у ВАКС є виправдувальні вироки, якісь рішення органів досудового розслідування визнаються необгрунтованими - здавалося б, однозначно позитив з точки зору захисника. Але таких прикладів одиниці. А якщо взяти, наприклад, визначення про проведення обшуків (в тому числі у справах, в яких ми беремо участь як адвокати), часто вони досить дискусійні. Це проблема як правоохоронного органу, так і слідчого судді. Слідчий суддя не може бути просто перепечаточніком позиції правоохоронного органу. Це нівелює саму суть судового контролю. І таких прикладів, на жаль, все більше.

Або візьмемо, наприклад, гучну ситуацію з обмеженням захисника у виступі. Це є прямим порушенням права на захист, і перспективи подібної справи в Європейському суді з прав людини досить однозначні. Такими діями суд може нівелювати всі напрацювання органів досудового розслідування. Я розумію, що суспільство вимагає швидких рішень, я розумію, що поведінка сторони захисту може викликати негативні емоції, але суддя не має на них права.

Хотілося б звернути також увагу на проблему виконання судових рішень. Це актуально не тільки для справ, пов'язаних з корупцією. Є свіжий приклад ігнорування рішення Конституційного Суду України, причому як раз керівництвом правоохоронного органу. Допускаючи такі ситуації, держава, на жаль, демонструє свою слабкість, слабкість правових інститутів, які в цій державі створені. Якщо правоохоронні органи не реагують на подібні випадки, санкція за невиконання рішення суду де-факто не працює. Це інституційна проблема, яка потребує системного вирішення. Точкові корекції не спрацюють. Та й простого зміни закону недостатньо - поки не буде працювати державна машина по забезпеченню виконання законів, змінювати їх можна до нескінченності.

— Існує думка, що сторони захисту і звинувачення диспропорційні в своїх процесуальних можливостях. Чи підтверджується це у вашій практиці?


— Адвокат, як правило, працює індивідуально, а правоохоронні органи - це завжди система. І в такій ситуації результат «боротьби Давида з Голіафом» - виключно в руках адвоката. Інструментів, щоб перемогти систему, більш ніж достатньо, треба вміти ними правильно скористатися. Сила адвоката в його мобільності та швидкості реагування. Система, навіть маючи більше можливостей, повільна й неповоротка. Це в певній мірі врівноважує можливості.

Інше ключове питання - єдність застосування норм закону всіма сторонами. Якщо суд не допускатиме перекосів, залишаючись безстороннім арбітром, адвокати зможуть належно реалізувати свої повноваження захисника в кримінальному процесі.

— Чи правильно я розумію, що є певні питання до нейтральності судів?

— На мою думку, так. Це вбачається насамперед в гучних справах, часто пов'язаних з корупцією. Але ця проблема навіть в більшій мірі властива окремим районним судам, які традиційно «дружать» з місцевим прокурором, начальником поліції, - там всі питання «вирішуються» ще простіше.

— Чи справедливо це твердження і для Верховного Суду як останньої інстанції?

— Ні. Верховний Суд іноді дивує своїми рішеннями. Але це завжди детально обґрунтовані правові позиції, а не просто підтримка думки правоохоронних органів. На мою думку, зараз Верховний Суд досить ефективно справляється з функцією формування правозастосовчої практики.

— Які інструменти реалізації адвокатами своїх повноважень було б доцільно додати до процесуального законодавства?

— Адвокатам необхідно надати більше повноважень з розслідування справ. Потрібно або приймати реально діючий закон про детективну діяльність, або дати більше повноважень адвокатам з ініціювання проведення слідчих дій в рамках розслідування кримінальної справи. Це дозволить хоч трохи зрівняти нас зі стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування. Наявні зараз інструменти занадто енерговитратних і фактично не працюють. Наприклад, ніхто не поспішає виконувати адвокатські запити, причому безкарно - для адвокатів набагато ефективніше витратити свій час на реальний захист інтересів клієнта.

Розмовляв Олексій Насадюк, «Юридична практика»

Всі новини